Правила завіреного перекладу українських населених пунктів польською мовою.

Правила завіреного перекладу українських населених пунктів польською мовою.

Відповідь Комісії із стандартизації географічних назв поза територією Республіки Польщі від 30.11.2020 р.

(скан відповіді додаю внизу статті)

• Перекладаючи географічні назви, присяжний перекладач української мови передусім керується Urzędowym Wykazem Polskich Nazw Geograficznych Świata (2019 р.) (Офіційний перелік польських географічних назв світу, виданий Комісією із стандартизації географічних назв поза територією Республіки Польщі (Komisja Standaryzacji Nazw Geograficznych Poza Granicami Rzeczypospolitej Polskiej). (Офіційний перелік доступний за посиланням: http://ksng.gugik.gov.pl/wpngs.php). У цьому переліку географічні назви записано польським відповідником, тобто згідно з історичним записом. Така вимога перекладу встановлена у Законі «Про документи цивільного стану» (Ustawa Prawo o aktach stanu cywilnego z dnia 28 listopada 2014 r. (Dz. U. 2014 poz. 1741), а саме відповідно до частини 3 статті 30 цього закону «Назви населених пунктів, розташованих поза Республікою Польщі, записуються відповідно до запису, встановленому Комісією із стандартизації географічних назв поза територією Республіки Польщі» (Nazwę miejscowości położonej poza granicami Rzeczypospolitej Polskiej zamieszcza się w pisowni ustalonej przez Komisję Standaryzacji Nazw Geograficznych poza Granicami Rzeczypospolitej Polskiej). Тобто польські державні службовці, створюючи документ про цивільний стан (свідоцтва тощо), записують географічні назви згідно офіційного переліку.
• У разі, якщо географічної назви немає в вищезгаданому офіційному переліку, присяжний перекладач керується правилами, розробленими цією ж Комісією, заміщеними у документі від 29 червня 2016 року Zasady stosowania nazw zagranicznych miejscowości w aktach stanu cywilnego (Правила запису в документах про цивільний стан назв закордонних населених пунктів. Документ доступний за посиланням: http://ksng.gugik.gov.pl/akta_stanu_cywilnego.php). Згідно з пунктом третім цього документа: «Назву населеного пункту, для якої немає польської назви, і яка записана в оригіналі нелатинським алфавітом, потрібно записати літерами литинського алфавіту (транслітерувати). Передання латинськими літерами повинно здійснюватися відповідно до правил транслітерації, прийнятої Комісією із стандартизації географічних назв для цієї мови [посилання на правила: http://ksng.gugik.gov.pl/latynizacja.php, język ukraiński, перша колонка „Transliteracja”], або відповідно до правил транслітерації, що прийняті в країні, де розташований населений пункт…» Правила транслітерації, прийняті Комісією, є ідентичні правилам, що затверджені Постановою КМУ від 27 січня 2010 року № 55 «Про впорядкування транслітерації українського алфавіту латиницею», а отже, якщо перекладач не знайде польського запису географічної назви в офіційному переліку, то застосує правила транслітерації за 2010 рік. Правильність транслітерації, здійсненої присяжним перекладачем, можна також перевірити за допомогою додатка Державної міграційної служби https://dmsu.gov.ua/services/transliteration.html

На підтвердження вищесказаного Комісія із стандартизації географічних назв поза територією Республіки Польщі відповіла на наш (я та Катерина Урбанек) лист-запитання, у якому остаточно вказала, що у разі перекладу українського акту цивільного стану з наступним поданням такого перекладу до польських органів реєстрації цивільного стану населені пункти у перекладі потрібно записувати згідно з їх польським записом в Офіційному переліку польських географічних назв світу (видання 2013 та 2019), а якщо такого запису немає – транслітерувати згідно з правилам, затвердженими Постановою КМУ від 27 січня 2010 року № 55 «Про впорядкування транслітерації українського алфавіту латиницею». Надіюся, що відтепер перекладачі не будуть мати сумнівів як перекладати географічні назви.

Хорошою новиною також є те, що в найближчому часі Комісія планує опрацювати список польських назв українських районів, утворених після проведення реформи децентралізації ?